Управління спецпроектами (конспект лекцій НУДПСУ)

5.4. Порядок і правила побудови сітьових графіків

Сітьові графіки складаються на початковому етапі планування. Спочатку планований процес розбивається на окремі роботи, складається перелік робіт і подій, визначаються їхні логічні зв'язки і послідовність виконання, роботи закріплюються за відповідальними виконавцями. З їхньою допомогою і за допомогою нормативів, якщо такі існують, оцінюється тривалість кожної роботи. Потім складається (зшивається) сітьовий графік. Після упорядкування сітьового графіка розраховуються параметри подій і робіт, визначаються резерви часу і критичний шлях. Нарешті, проводяться аналіз і оптимізація сітьового графіка, що при необхідності перероблюється з перерахуванням параметрів подій і робіт.

При побудові сітьового графіка необхідно дотримувати наступних правил.

1. У мережній моделі не повинно бути "тупикових" подій, тобто подій, з яких не виходить жодна робота, за винятком завершальної події. Тут або робота не потрібна і її необхідно анулювати, або не помічена необхідність певної роботи, у таких випадках необхідно ретельне вивчення взаємозв'язків подій і робіт для виправлення помилки.

2. У сітьовому графіку не повинно бути "хвостових" подій (крім вихідного), яким не передує хоча б одна робота. Знайшовши в мережі такі події, необхідно визначити виконавців попередніх їм робіт і включити ці роботи в мережу.

3. У мережі не повинно бути замкнутих контурів і петель, тобто шляхів, що з'єднують деякі події з ними ж самими. При виникненні контуру (а в складних мережах, тобто в мережах з високим показником складності, це зустрічається досить часто і виявляється лише за допомогою ЕОМ) необхідно повернутися до вихідних даних і шляхом перегляду складу робіт домогтися його усунення.

4. Будь-які дві події повинні бути безпосередньо зв'язані не більш ніж одною роботою-стрілкою. Порушення цієї умови відбувається при зображенні паралельно виконуваних робіт. Якщо ці роботи так і залишити, то відбудеться плутанина через те, що дві різні роботи будуть мати те саме позначення. Однак зміст цих робіт, склад залучених виконавців і кількість витрачених на роботи ресурсів можуть істотно відрізнятися.

У цьому випадку рекомендується ввести фіктивну подію і фіктивну роботу, при цьому одна з паралельних робіт замикається на цю фіктивну подію. Фіктивні роботи зображуються на графіку пунктирними лініями.

5. У мережі рекомендується мати одну вихідну й одну завершальну подію. Якщо в складеній мережі це не так, то домогтися бажаного можна шляхом введення фіктивних подій і робіт.

Приклади введення фіктивних подій

Рис. 5.2. Приклади введення фіктивних подій

Фіктивні роботи і події необхідно вводити також в ряді інших випадків. Один з них - відображення залежності подій, не зв'язаних з реальними роботами. Наприклад, роботи А и Б (Рис.5. 2, а) можуть виконуватися незалежно друг від друга, але за умовами виробництва робота Б не може початися раніш, ніж закінчиться робота А. Ця обставина вимагає уведення фіктивної роботи С.

Інший випадок - неповна залежність робіт. Наприклад робота Д вимагає для свого початку завершення робіт А и Б, але робота Д зв'язана тільки з роботою Б, а від роботи А не залежить. Тоді потрібне введення фіктивної роботи Ф и фіктивної події 3', як показано на Рис.5.2, б.

Крім того, фіктивні роботи можуть вводитися для відображення реальних відстрочок і очікування. На відміну від попередніх випадків тут фіктивна робота характеризується довжиною в часі.

Якщо мережа має одну кінцеву мету, то програма називається одноцільовою. Сітьовий графік, що має кілька завершальних подій, називається багатоцільовим і розрахунок ведеться щодо кожної кінцевої мети. Прикладом може бути будівництво житлового мікрорайону, де введення кожного будинку є кінцевим результатом, і в графіку по зведенню кожного будинку визначається свій критичний шлях.