Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.

2.1.5.4. Збори та формальності при імпорті та експорті

Будь-які збори, пов’язані з імпортом та експортом, що стягуються на кордоні, за винятком тарифів та зборів, які приравнено до внутрішніх податків, відповідно до Статті VIII ГАТТ “Збори та формальності, пов’язані з імпортом та експортом” мають відповідати таким вимогам:

  • бути співставними за своїм розміром з вартістю наданих послуг (тобто не перевищувати її);
  • не повинні мати на меті непрямий захист вітчизняних товарів;
  • не повинні являти собою оподаткування імпорту та експорту у фіскальних цілях. [1, с.448]

Інакше кажучи, будь-які збори, встановлені за перевірку імпортованої продукції, незалежно від країни походження товару, мають бути пропорційними вартості наданих послуг та відповідними будь-яким зборам, що стягуються за перевірку аналогічних товарів вітчизняного виробництва. Це правило поширюється також на податки, збори, формальності та вимоги, пов’язані з імпортом та експортом, які встановлюються урядовими органами щодо: консульських операцій; кількісних обмежень; ліцензування; валютного контролю; статистичних послуг; документів, документації та сертифікації; аналізу та інспекції; карантину, санітарного контролю та дезинфекції; визначення походження. [1. с.448]

Країни-члени ГАТТ визнають необхідність у своїй практичній діяльності здійснювати заходи, спрямовані на спрощення процедур і обсягів зборів і формальностей, а саме:

  • зменшити кількість та номенклатуру зборів і платежів;
  • мінімізувати обсяг і складність імпортних та експортних формальностей;
  • зменшити і спростити вимоги щодо імпортної та експортної документації;
  • переглянути дію своїх законів і правил на вимогу іншої сторони чи договірних сторін. [1, с.448]

Крім цього, будь-яка сторона не повинна в протекціоністських або фіскальних цілях накладати великих штрафів у разі незначних порушень митних правил чи процедур, не пов’язаних з фальсифікацію чи іншими нечесними діями і які можна легко усунути.

2.1.5.5. Позначки про походження

Введення спеціальних вимог щодо позначок про походження товару обумовлено необхідністю захисту інтересів як споживачів, так і конкурентоспроможних виробників і експортерів від фальсифікованих товарів, і так званих підробок, обсяги яких на світовому ринку в останні десятиріччя значно збільшились.

Відповідно до Статті ІХ ГАТТ “Позначки про походження” уряди країн повинні надавати товарам, які походять з території інших країн-членів режим щодо вимог маркування не менш сприятливий, ніж режим, що надається аналогічним товарам, що походять із будь-якої третьої країни. При прийнятті і запровадженні законів та правил щодо позначок про походження необхідно звести до мінімуму труднощі та незручності для торгівлі та промисловості експортуючих країн, що можуть бути спричинені такими заходами, а також приділяти особливу увагу захисту споживачів від шахрайських позначок чи позначок, які можуть ввести в оману.

Основні вимоги ГАТТ щодо позначок про походження полягають в наступному:

  • уряди повинні дозволяти нанесення необхідних позначок про походження під час імпорту;
  • сторони повинні забезпечити, щоб їх правила стосовно маркування імпортованих товарів не викликали серйозного пошкодження товарів, чи значного зниження їх цінності, чи необгрунтованого зростання їх вартості;
  • сторони не повинні застосовувати спеціальне мито чи штраф за невиконання вимог до маркування при здійсненні імпорту, крім випадків коли відповідне виправлення маркування було необгрунтовано, чи були нанесені неправдиві позначки, чи необхідне маркування було пропущено навмисно;
  • з метою запобігання використанню торгових найменувань у спосіб, який призводить до неправильного уявлення про дійсне походження товару і завдає шкоди характерним регіональним чи географічним назвам товарів, які походять з території іншої сторони та захищені її законодавством, уряди повинні співробітничати в цій сфері;
  • кожна країна повинна доброзичливо і у повному обсязі розглядати запити або подання з приводу виконання зобов’язань щодо найменувань товарів, які повідомляються іншою стороною. [1. с.449]

2.1.5.6. Валютне регулювання

Серед сукупності методів нетарифного регулювання міжнародної торгівлі особливе місце посідають інструменти валютного регулювання внаслідок того, що дії урядів країн з метою проведення власної валютної політики з застосуванням механізмів контролю за валютними потоками, обмінними курсами тощо, дуже часто мають безпосередній і обмежуючий вплив на міжнародну торгівлю.

Питанням недискримінаційного застосування урядами країн-членів СОТ інструментів валютного регулювання присвячена Стаття XV ГАТТ “Домовленості з валютних питань”. В ній зазначається, що враховуючи, що “валютні питання” відносяться до компетенції МВФ, з усіх проблем стосовно “грошових резервів, платіжних балансів чи заходів щодо іноземних валют”, особливо, якщо ці проблеми мають відношення до торгівлі, країни мають узгоджувати свою політику з Фондом. [1, с.457]

Для цього уряди країн-членів СОТ повинні приймати статистичні та інші дані МВФ щодо “іноземних валют, грошових резервів та платіжних балансів”; приймати визначення МВФ щодо відповідності своїх дій у сфері валютних питань Статуту МВФ; погоджуватися з визначенням МВФ щодо того, що саме є “серйозним зниженням грошових резервів сторони, дуже низьким рівнем її грошових резервів чи розумним темпом приросту її грошових резервів”. [1, с.457]

В Марракеській Угоді про заснування Світової організації торгівлі співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями виділено в окрему функцію. В Статті ІІІ Угоди зазначено, що “з метою досягнення більшого єднання у проведенні глобальної економічної політики СОТ співробітничає з Міжнародним валютним фондом та з Міжнародним банком з реконструкції та розвитку і його підрозділами”. [7, с.5]



 

Created/Updated: 25.05.2018

stop war in Ukraine

ukrTrident

stand with Ukraine