Державне регулювання економіки - Чистов С. М.

РОЗДІЛ 6. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦТВА

6.1. Підприємництво як об’єкт державного регулювання.

6.2. Роль держави в процесі становлення підприємницького середовища в Україні.

6.3. Механізм державного регулювання підприємництва.

6.4. Фінансові важелі державної підприємницької політики

6.1. Підприємництво як об’єкт державного регулювання

У сучасній ринковій економіці підприємництво розглядається як особливий вид економічної діяльності. У широкому розумінні термін «підприємництво» (enterpreneurship) до певної міри можна ототожнювати з поняттям «бізнес» (business). Але бізнес — це суто господарська діяльність, що ведеться традиційними методами з метою одержання прибутку. Підприємництво натомість завжди супроводжується науково-технічною, організаційною та комерційно-економічною творчістю, вирізняється новими підходами до вирішення господарських завдань. Саме ініціативне, самостійне та творче поєднання фінансових коштів, матеріальних ресурсів, нематеріальних засобів інтелектуальної власності, інших активів і робочої сили з метою створення нового товару чи послуги і становить зміст підприємницької діяльності. Підприємництво має на меті, з одного боку, одержання прибутку чи збільшення особистого доходу в результаті застосування новітніх комерційних, організаційних технологій, розвитку нових видів, методів виробництва, благ і послуг, опанування нових сфер застосування капіталу; з іншого — найбільш ефективне використання економічних ресурсів.

Підприємництво — це багатопланове явище, що його можна характеризувати з різних поглядів: економічного, правового, психологічного та ін. У зв’язку з цим Закон України «Про підприємництво» визначає підприємництво як самостійну ініціативу, систематичну, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також торгову діяльність з метою одержання прибутку.

Підприємництво відіграє особливу роль у національному господарстві країни, створюючи інноваційне середовище, руйнуючи традиційні структури і відкриваючи шлях до перетворень, тобто стаючи тією силою, котра прискорює рух економіки шляхом ефективності, раціоналізації, бережливості та постійного оновлення.

Нагромаджений досвід усіх без винятку індустріально розвинутих країн з ринковою економікою соціального спрямування незаперечно підтверджує, що підприємництво — необхідна умова досягнення економічного зростання.

Сучасна ринкова економіка ґрунтується на підприємництві в найрізноманітніших його модифікаціях, аналіз яких видається досить складною проблемою. Зведену класифікацію сучасних видів та форм підприємництва, що відповідають чинному законодавству України, запропоновано на рис. 6.1.

Слід зазначити, що підприємництво сучасного типу, зберігаючи найсуттєвіші ознаки його класичних форм, характеризується такими загальними особливостями:

  • розвитком корпоративного бізнесу поряд із традиційними підприємствами індивідуального та партнерського типу, що веде до «розпорошення» власності через акціонування та розподіл відповідальності;
  • розширенням кредитно-фінансової сфери, що виявляється в широкому спектрі форм фінансового підприємництва, яке відіграє важливу роль у рамках ринкової інфраструктури;
  • зростанням значення орендних відносин, зокрема лізингу як сфери застосування підприємницького таланту;
  • зростанням ролі інформаційних ресурсів на сучасному етапі НТП, а відтак особливим місцем інноваційного підприємництва серед інших видів підприємницької діяльності;
  • виникненням та розвитком у межах великих корпорацій внутрішнього підприємництва (intrapreneurship) як особливої його форми за умов інноваційного типу відтворення;
  • формуванням ризикового (венчурного) підприємництва та розвитком франчайзингових договірних відносин між дрібними та великими підприємствами;
  • створенням різноманітних підприємницьких структур, які мають право на засадах добровільності об’єднувати свою інноваційну, маркетингову, виробничу, постачальницько-збутову, фінансову та соціальну діяльність. Найбільш поширеними й ефективно діючими у світовій практиці господарювання є (зафіксовані також чинним законодавством України) асоціації (союзи, спілки), консорціуми, концерни, конгломерати, холдинги, франчайзинг як система підприємницьких зв’язків.
Класифікаційні ознаки

За спеціалізацією

За формою власності

За формою організації підприємства

За результатами господарювання

За сферою господарювання

За характером використання сировини

За триваліс- тю діяль- ності

За ступенем підпорядкованості

Виробничі

Невиробничі (посередницькі, фінансові та інші)

Комбіновані

Іноземні

Орендні

Приватні

З правом найму робочої сили

Змішані (спільні підприємства)

СП з іноземними інвестиціями

Державні

На комунальній власності

Колективні

На власності громадських організацій

Власне господарство (одноосібне, індивідуальне)

Партнерство (товариство)

Корпорація (акціонерна компанія)

Отримання прибутку

Вирішення соціальних проблем

Галузі

Місцева

Давальницька

Цілорічні

Сезонні

Самостійні

Залежні від великих підприємств

Сімейні

На республіканській власності

На акціонерній власності

Індивідуальні

Національні СП

На загально-державній власності

На власності ко- оперативу

На власності трудового колективу

Типові структури форм підприємництва

Малі підприємства

 

Кооперативи

 

Спільні підприємства

 

Конгломерати

 

Франчайзинги

Типи об’єднання форм підприємництва

Асоціації

 

Холдинги

 

Консорціуми

 

Концерни

 

Корпорації

Рис. 6.1. Класифікація форм підприємництва в Україні

Становлення й активний розвиток різноманітних видів, форм та інтегрованих підприємницьких структур сприятимуть зростанню ефективності всієї сучасної системи господарювання в Україні.



 

Created/Updated: 25.05.2018

stop war in Ukraine

ukrTrident

stand with Ukraine